Що відноситься до законних підстав звільнення?
Кожна сторона трудового договору має право за певних умов в односторонньому порядку ініціювати припинення дії договору. Для роботодавця Кодекс законів про працю України (далі – Трудовий кодекс) встановлює основні та додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
До основних підстав розірвання трудових відносин Трудовий кодекс відносить такі підстави:
- зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
- невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;
- систематичного невиконання працівником обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку без поважних причин, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
- прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- нез’явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності,
- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
- призову або мобілізації власника — фізичної особи під час особливого періоду;
- встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
Крім основних підстав для розірвання трудового договору, Трудовий кодекс передбачає також 7 додаткових підстав, які можуть застосуватись до певних категорій працівників у тому числі керівників підприємства:
- Грубе порушення порушення трудових обов’язків керівниками та іншими вищими посадовими особами;
- Порушення керівником підприємства строків виплати заробітної плати або виплата нижче мінімального розміру;
- дії працівників, які працюють з грошима чи іншими матеріальними цінностями, що призвели до втрати довір’я з боку власника підприємства
- вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи;
- перебування працівника у прямому підпорядкуванні у близької особи всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції»;
- наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції».
- припинення повноважень посадових осіб.
Трудовий кодекс передбачає, що при застосуванні кожної із підстав звільнення роботодавець повинен суворо дотримуватись встановленої процедури. При цьому слід пам’ятати, що порушення установленого порядку або відсутність законних підстав для звільнення працівника може стати наслідком притягнення ініціатора звільнення до кримінальної відповідальності, що встановлена у статті 172 Кримінального кодексу України.
З об`єктивної сторони злочин, передбачений ст. 172 КК України характеризується порушенням конкретних норм трудового законодавства, що пов`язані з незаконним звільненням працівника з роботи. Суб`єктивна сторона даного злочину виявляється в прямому умислі, при цьому, незаконне звільнення, на відміну від інших грубих порушень законодавства про працю, передбачає як обов`язкову ознаку наявність особистих мотивів.
Показовим випадком незаконного звільнення з особистих мотивів може слугувати справа, що нещодавно розглянута в касаційному порядку Верховним Судом. Керівника підприємства визнано винуватим у тому, що він, всупереч вимогам КЗпП України, з особистих мотивів тричі незаконно звільнив з посади головного бухгалтера підприємства.
Рішеннями судів всі три випадки звільнення визнані незаконними. Під час розгляду кримінальної справи суди визнали, що звільнення відбулось з особистих мотивів.
Обставинами, які суди визнали такими, що свідчать про наявність особистих мотивів були:
- показання безпосередньо потерпілого,
- показання свідків
- досліджені судами документи.
Так, свідки зазначали, що в товаристві конфлікти виникали виключно між керівником та потерпілим, останній критикував директора, який в свою чергу говорив про те, що потерпілий не виконує свої посадові обов`язки, хоча ні в кого з інших працівників на підприємстві, претензій до роботи бухгалтера не було.
Матеріалами кримінального провадження було встановлено, що керівник звільнив бухгалтера з метою влаштувати на це місце свою дружину, яка була працевлаштована після звільнення потерпілого.
