Однак, на практиці існують непоодинокі випадки, коли Фонд гарантування вкладів не може вам допомогти. Таким випадком є вчинення корисливого злочину працівниками банку. Коли службові особи банківської установи розкрадають кошти, які прийнято ними від вкладника.
Про один із таких випадків йдеться далі.
Обставини спору
За обставинами справи, кожен із позивачів уклав із банком договір, однак працівники банку (касир і начальник відділу банку), прийнявши кошти позивачів як вклад за договором банківського вкладу на депозитні рахунки їх не внесли, а розкрали їх.Надалі, згадані особи були засуджені вироком районного суду, а вкладники намагаючись отримати свої кошти звернулись до суду з позовними вимогами до банку про стягнення майнової та моральної шкоди.
Здавалось все логічно, адже особа якій завдано майнової шкоди у тому числі внаслідок злочинних дій має право на її відшкодування. Однак суди першої та апеляційної інстанції були не на боці позивачів та відмовили в задоволенні позову.
Свої рішення суди мотивували тим, що правовідносини між банком і позивачами є договірними, тому позов про відшкодування шкоди з посиланням на статті 1172, 1192 ЦК України, якими врегульовано деліктні правовідносини, задоволенню не підлягає.
Як розглядалась справа у Верховному Суді
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати ВС для вирішення виключної правової проблеми та відступу від висновку, зробленого в постанові Верховного Суду України від 5 липня 2017 року в справі № 6-1032цс17. У цій справі ВСУ вважав правильним застосування до спірних правовідносин статей 1166, 1172, 1192 ЦК України.Велика Палата ВС у постанові від 8 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) відступила від цього правового висновку, оскільки вважала, що спір щодо невиконання договору банківського вкладу підлягає вирішенню із застосуванням положень статей 625, 1058–1060 ЦК України.
Що означає рішення Великої Палати Верховного Суду?
Рішення Великої Палати ВС значить, що у ситуації коли грошові кошти вкрадені працівником банку, відповідальність за повернення цих коштів повинна нести банківська установа, оскільки саме між банком та вкладником склались договірні відносини, і саме банк зобов’язався повернути відповідну суму коштів після закінчення строку вкладу чи у випадках передбачених договором депозиту.
Крім зазначеного висновку, Велика Палата ВС зробила ще один дуже важливий, як на мене, висновок, який позитивно повинен відзначитись на подальшій судовій практиці.
З однієї сторони, Верховний Суд підтримав рішення першої та апеляційної інстанції, яким суди відмовили у задоволенні позову, з підстав того що позивачі невірно визначили особу яка є відповідачем та пославшись не на ті норми законодавства, однак при цьому суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дотримання принципу — jura novit curia («суд знає закон»).
Згаданий принцип судочинства зазначає, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, та не звільняє суд від обов’язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
У зв’язку з цим, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення попередніх судових інстанцій у частині вирішення позовних вимог позивачів, які звернулися з касаційними скаргами, і передала справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
З великою долею вірогідності, під час нового розгляду позовні вимоги будуть задоволені.
Висновки
- Отримати вкрадені працівником банківської установи кошти, що були передані банку на підставі депозитного договору можливо шляхом подання позову безпосередньо до банку. При цьому немає необхідності чекати обвинувального вироку суду чи закінчення кримінального провадження.
- Щоб не втрачати час на розгляд справи внаслідок неправильного обґрунтування позову чи пред’явлення позову до неналежного відповідача рекомендую звертатись до кваліфікованого адвоката з кредитних спорів. Оскільки лише адвокат, який постійно практикує у відповідній сфері «тримає руку на пульсі» останніх новел судової практики.
