Почнемо з того, що визначимось, що значить «бойові виплати» і чому зараз дозволили стягувати аліменти із цих видів доходу.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168 встановлено, що на період дії воєнного стану:
- військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць
- військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях, - розмір додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Постанова № 168 розповсюджує свою дію також на військових, які:
- у зв’язку з пораненням, перебувають на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення;
- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні;
- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. № 146, в яку час від часу вносяться зміни й доповнення.
Чергові зміни були внесені 11 листопада 2022 (постанова від 11 листопада 2022 р. № 1263) і стосуються вони лише військових. До пункту 8 переліку після слів “з усіх видів грошового забезпечення” додано також - інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.
Отже, як бачимо з постанови від 28 лютого 2022 р. № 168 нею передбачена виплата військовослужбовцям саме додаткової винагороди, а постановою від 11 листопада 2022 р. № 1263 Кабмін дозволив утримування аліментів з цієї додаткової винагороди, так званих «бойових виплат» військовослужбовців.
Що не так з новими змінами?
Річ у тім, що до вищевказаних змін існувала думка, що додаткова винагорода або «бойові виплати» не включаються до складу доходу, з якого можуть стягуватись аліменти, оскільки така винагорода не має постійного характеру.
І це було цілком логічно і повністю узгоджувалось з положенням п. 8 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів, де передбачається, що утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, крім того, що не має постійного характеру.
Законодавче визначення поняття складу грошового забезпечення військовослужбовців, наведене у ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і передбачає, що до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З наведеного визначення вбачається, що постійний характер мають лише щомісячні винагороди, тобто як мінімум «бойові виплати», які сплачуються два місяці підряд.
Отже, якщо військовослужбовець отримав додаткову винагороду за бойові лише в одному місяці, а в іншому був на ротації й такої виплати не отримував, утримання аліментів з винагороди за один місяць, на мою думку, є протиправним.
Аналогічна ситуація з додатковою винагородою, яка виплачується у зв’язку з пораненням або загибеллю військового, оскільки така виплата також не має постійного характеру.
Ще більше заплутує ситуацію визначення поняття «грошового забезпечення», яке наведене у п. 2 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», що затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.
Де зокрема зазначається, що грошове забезпечення включає:
• щомісячні основні види грошового забезпечення;
• щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
• одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:
• посадовий оклад;
• оклад за військовим званням;
• надбавка за вислугу років.
При цьому, «винагороди» відносяться до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, що прямо вказує на їх тимчасовий характер.
Таким чином, на думку автора статті, наразі є підстави для утримування аліментів лише з тієї додаткової винагороди, яка має постійний характер, тобто виплачується два і більше місяців підряд.
Скільки можуть стягнути?
Згідно з Сімейним кодексом України, аліменти на дитину можуть стягуватись на підставі наказу або рішення суду.
Так відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі:
• на одну дитину - однієї чверті,
• на двох дітей - однієї третини,
• на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Отже, у разі перебування на виконанні наказу суду про стягнення аліментів у частці від заробітку батька дитини, максимальний розмір аліментів обмежений сумою, що відповідає 10 прожитковим мінімумам на 1 дитину.
• 22 720,00 грн. - для дітей до 6 років
• 28 330,00 грн. - для дітей від 6 до 18 років.
Якщо стягнення аліментів відбувається на підставі рішення суду, в ньому може бути відсутній максимальний розмір аліментів на місяць, оскільки зазвичай суд визначає лише мінімальний розмір.
У такому випадку, розмір аліментів буде визначатись у частці від заробітку з урахуванням додаткової винагороди, але не більше ніж 50 % грошового забезпечення, що має бути виплачена військовослужбовцю, згідно зі ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».
Як зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з «бойових виплат»?
Як вказано у ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому, згідно зі ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Крім позову про зменшення розміру аліментів, також можливі й інші варіанти позасудового врегулювання спору щодо сплати аліментів, такі як:
• Укладення договору про сплату аліментів на дитину, у якому визначаються розмір аліментів та строки виплати.
• Укладення договору про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
В цій статті відображена інформація і точка зору її автора. Матеріал не є юридичною консультацією і автор статті не гарантує, що суди або інші державні органи в Україні дійдуть висновків, подібних до тих, що містяться в цій статті, а також не буде нести жодної відповідальності за наслідки, самостійного правового застосування матеріалу цієї статті. Для отримання професійної правової допомоги з питань та проблем, що підняті у цій статті рекомендую звернутись до адвоката з сімейних спорів - Буртового Миколи.
